«Двері обертаються на завісах, а лінивий – на своїм ліжку» (Прип 26,14).
Обертаються, але нікуди зі свого місця, зі своєї осі зрушитися не можуть. Радіус їхнього руху – обмежений. Кут, на який вони здатні повернутися, часто не перевищує дев’яноста градусів. До того ж без сторонньої допомоги не можуть вони діяти, а якщо й діють, то часто скриплять, створюють незручності та дратують.
Автор книги Приповідок дуже влучно порівнює з дверима ліниву людину. Для дверей увесь світ – те, що дозволяють захопити завіси, які стримують, обмежують, наперед визначають траєкторію руху. Так само і лінивий (щоправда, добровільно) обмежує світ тим простором, у якому йому комфортно. Що за його межами, він і знати не хоче, адже «Лінивий вважає себе за мудрішого, ніж семеро, що в лад відповідають» (Прип 26,16).
Лінивий не помиляється, бо нічого не робить, тим то й живе ілюзіями своєї мудрості. «Лінивий каже: «Лев на дорозі! Лев на майдані!» (Прип 26,13) й нікуди не виходить, у ніщо не втручається, оминаючи ніби тим самим небезпеку (часто гадану). Британський мислитель шотландського походження Томас Карлейль, коментуючи цей уривок з книги Приповідок, казав приблизно таке: «Лев на дорозі? Лев на майдані? – Лінивче, так убий його!» І це справді християнський підхід до труднощів, яких у нашому житті не бракує.
Не бракуватиме їх і в новому році, який розпочався. Як будь-який тривалий проміжок часу, він відзначиться для кожного з нас і радощами, і викликами. Тож не варто боятися останніх, не варто втікати від них, але приймати бій. І хай допоможе нам Господь, «щоб за лихої години ми могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися» (пор. Еф 6,13). А не влежатися…
Василь Калита
